Як два ветеринари із Запоріжжя змогли паралізувати найбільшого українського імпортера риби
Їх уже рік не може зупинити ні власне начальство, ні НАБУ, на ДБР, ні Єрмак, ні Шмигаль.
27 жовтня до компаній «Альбакор» і «Компанія Стінгрей», які більш відомі своєю торговою маркою Veladis, прийшов ветеринарний лікар Роман Абдурагімов. І повідомив, що ветеринарне свідоцтво на партію риби він, напевно, дасть. Але через 30 днів. Бо, по-перше, таке йому дозволяє нормативний акт від 2013-го року, а, по-друге, – потягнути час йому наказало начальство. У відповідь рибники показали ветеринару новий Закон України № 3221-IX, за яким видавати такі сертифікати потрібно протягом одного дня. Виявилось, що ні Абдурагімов, ні його начальники про існування свого профільного закону не знали.
Ця історія про «незнання Закону» – лише невеликий фрагмент річного протистояння найбільшого українського імпортера риби, який вклав у виробництво за останні 15 років 20 млн USD, і начальників Запорізької обласної і міської Держспоживслужб Владислава Катченка і Олексія Латишева.
«Раніше я навіть не знав прізвищ начальників Держспоживслужби»,- каже засновник ТОВ «Альбакор» Сергій Кардаш. Починаючи із минулорічного листопада це знання у нього з’явилось. Саме тоді від ветеринарів почали приходити пропозиції до «взаємовигідної співпраці». Підприємці натяків не зрозуміли, і вже в грудні отримали серйозніше запрошення до переговорів: лабораторія Держспоживслужби тричі перевірила одну і ту ж партію риби, і тричі зафіксувала її низьку якість. Виробники, чия продукція продається по всій Європі і які мають власну європейської якості лабораторію – зрозуміли, що йдеться зовсім не про якість. Особливо після того, як пропозиція співпраці оформилась в конкретику: 500 USD з кожного автомобіля. А це 10-15 фур на місяць. Рибники вирішили на лічильник не сідати і пригрозили відправити зразки до столичної лабораторії на арбітраж, і о, чудо – четверте дослідження місцевих ветеринарів виявило, що продукт несподівано став якісним.
Однак це був лише початок, і на свою рибалку чиновники ходити не перестали. Переповімо лише деякі причини, з яких протягом останнього року Катченко і Латишев не видавали сертифікати або максимально їх затягували:
- Ветеринари забули пломбіратор;
- У ветеринарів кудись щез автомобіль із холодильником;
- Держспоживслужба не знає, де знаходяться виробничі потужності рибників. Це при тому, що останні 10 років вони про це знали, та й на підприємстві весь час знаходиться їхній ветлікар;
- Держспоживслужба не знає, звідки підприємці беруть рибу. Хоча мають всі списки на кожну партію;
- «Ми не маємо права видавати вам експортні сертифікати». Хоча всі останні роки право мали. Та й, зрозуміло, нормативні акти прямо на це вказують;
- «Ви відправили зразки в якусь лабораторію, але не вказали адреси». При тому, що в Запоріжжі лише одна така лабораторія і підпорядкована вона саме Держспоживслужбі.
- Ну, і звісно, класичне: не дали сертифікат без пояснення причин.
Підприємці борсались, як могли. У березні вони знайшли хитрий хід, який мінімізував втрати. На щастя незадовго до війни вони збудували великий склад-холодильник на Рівненщині. Тому почали возити рибу туди, там отримувати міжнародний сертифікат і звідти ж експортувати. Чим, до речі, суттєво поповнювали місцевий бюджет рівнян. Від запорізьких лікарів потрібен був дозвіл лише на перевезення Україною, його було взяти набагато легше. Однак невдовзі ті побачили, що гроші просто-таки вислизають з їхніх рук, і перенесли свою креативність і на національний дозвіл.
Пік конфлікту стався у травні, коли підприємці разом із місцевою ГО і Національною асоціацією імпортерів риби опублікували відкритого листа, адресованого на Єрмака, Шмигаля, директора НАБУ, бізнес-обмудсмена і голову ОВА.
З описом попередніх серій і навіть із фразою про вимагання 500 USD з машини. Єдиним результатом стало те, що через тиждень Катченко подав заяву до силовиків про те, що це не він вимагав хабарі, а самі підприємці його ними спокушали. А він не взяв. Прокуратура справу вирішила не відкривати, і Катченко змусив її це зробити через суд. У судовій ухвалі можна знайти унікальну фразу прокурора, який пояснив своє небажання відкривати провадження: «документи, які були підставою для повідомлення про злочин вказують на відсутність складу злочину та свідчать про тиск на бізнес».
Звичайно, що підприємці не обмежились одним листом: періодичні скарги в національну Держспоживслужбу, листи в НАБУ, залучення бізнес-омбудсмена, відкрита справа через ДБР і т.д.
Як це все спрацювало? А ніяк. Щоб зрозуміти ритм абсурду, у який потрапили виробники, штрихами опишемо лише останні два місяці:
- 30 серпня – відмова
- 28 вересня – відмова
- 28 вересня – невідбір проб без пояснення причин
- 10 жовтня – відмова
- 13 жовтня – відмова
- 26 жовтня – псування зразків, бо інспектор порушив процедуру
- 27 жовтня – лікар Абдурагімов
Із приводу останнього є ще одна важлива деталь. Зрозуміло, що, яким би ти не був крутим начальником, ти не можеш робити незаконні дії без слухняних підлеглих. Тому на першому етапі в Держспоживслужбі пройшла зачистка занадто норовливих. Не будемо тут надавати весь список, але там – і головні лікарі, і прості контролери, і працівники лабораторії. А от, наприклад, Роман Абдурагімов в схему вписався. У 2017-ому його, як головного спеціаліста Держспоживслужби, взяли на хабарі. Невеликому: 4 000 грн. За угодою з прокурором він отримав 25.5 тисяч гривень штрафу і 3 роки – без відповідальних посад. Цікаво, що теперішній його керівник – Олексій Латишев колись служив у Нацполіції. А тепер вони – по одну сторону барикад.
Саме такі маленькі дії маленьких людей, організовуються у великий потік благ, із якого всі не нап’ються, але одному-двом вистачить. От, наприклад, керівник обласної Держспоживслужби Владислав Катченко, вразив публіку у грудні 2021-го своєю декларацією, коли приступив до роботи в Запоріжжі. Не всякий державний чиновник має сміливість декларувати 350 тисяч USD, AUDI Q8, будинок на 740 квадратів і т ін.
Але як казав Конфуцій, хочеш нагодувати людину, дай йому не рибу, а вудочку. І запорізькі чиновники, схоже, таку вудочку мають.
Олекса Шалайський, «Наші гроші»